Навігація
- ➡️ Історія виникнення раси
- ➡️ Перший контакт
- ➡️ Легіони некронів
- ➡️ Клани некронів, ієрархія
- ➡️ Бойові здібності некронів
- ➡️ Унікальні фізичні характеристики некронів
- ➡️ Технології
- ➡️ Суспільна структура
- ➡️ Рідний світ
- ➡️ Індекс загрози та Імперська політика
«Коли на нас напали бездушні, ми саме готувалися до наскоку на віддалене поселення людей. Це сталося на пустельному світі — Наогеддоні. Удар був стрімким, тихим і невблаганним. Ще до того, як ми встигли отямитися, сотня, якщо не більше, бездоганно злагоджених сріблястих жахів виринула з-під пісків.
Усе, що ми могли зробити, — це відчайдушно оборонятися. Вороги повільно й методично звужували кільце, ведучи вогонь зі свого прадавнього озброєння. Я особисто поклав чимало цих потвор — достатньо, аби змусити їх відступити. Та все ж вони досягли свого: з усього мого загону живим залишився лише я. Тіла загиблих героїв зникли, стягнуті пісками у невідомість. І так доля, яку я призначав людям, обернулася проти мого власного воїнства».**
— Звіт лорда Скарсили, Архонта Кабалу Чорних Кігтів.
Некрони (англ. Necron) — це давня раса істот, подібних до машин, яка є новим втіленням зниклої цивілізації некронтирів.
Ще мільйони років тому вони вели боротьбу за панування в галактиці, проте після грандіозної катастрофи пам’ять про їхнє існування була втрачена. Лише в епоху сорокового тисячоліття Некрони пробудилися від свого віковічного сну, аби розпочати нову війну проти інших рас.
Більшість армій у світі Warhammer 40,000 створені під впливом фентезі та популярної культури, але Некрони відрізняються тим, що поєднують у собі ідеї з багатьох джерел. Їхні ключові риси — відсутність душі та пов'язана з цим безжальність. Зовнішнім виглядом воїни Некронів нагадують термінаторів із культової кіносаги. У всесвіті Warhammer 40,000 ця фракція виконує роль нежиті.
Історія виникнення раси
Некронтир жили на світі, приреченому власним небом. Радіаційне світло їхньої зірки нищило мешканців планети, вириваючи життя покоління за поколінням. У пошуках порятунку некронтир зводили погляди до космосу й створили кораблі-гробниці. На цих химерних суднах вони вирушили у зоряний морок — і там зустріли істот, які існували чи не в сотні разів довше, ніж навіть некронтир. У серцях синів світу, що згасає, спалахнула пекуча ненависть. Вони кинули виклик Древнім, перевершуючи їх числом, але відчутно поступаючись у володінні варпом і технологіями. Врешті-решт, Древні відтіснили некронтир до ореолу зірок, перетворивши їх на дрібну загрозу на околиці своєї цивілізації.
Але гнів некронтир перетворився на непохитне бажання помсти. Вони відшукали джерело неймовірної сили у власному сонці — і з’ясувалося, що їхня зірка приховує одну з космічних істот, знаних як К’тан, або «зоряних богів» у їхній мові. Для цієї істоти вони створили тіло з живого металу. Першим із К’тан, хто перетнув зоряний міст і зійшов у матеріальний світ, був Той, хто несе Ніч. Він упивався страхом і захватом, які відчували перед ним некронтир, і невдовзі почав пожирати тих, хто пробудив його. Його апетити не знали меж, і лише присяги у вічному служінні змогли вгамувати його лють.
Згодом були віднайдені й інші зоряні боги. Один із них, К’тан Мефет’ран, відомий як Ошукач, пообіцяв некронтир безсмертя. Для цього їм належало отримати тіла з живого металу, подібні до оболонок їхніх богів. Та обіцянка виявилася пасткою: замість вічного життя некронтир втратили душі, перетворившись на некронів — механічних істот без духу. Лише небагатьом вдалося зберегти розум і пам’ять; нижчі ж касти стали безвольними роботами.
Позбавлені слабкостей смертної плоті, некрони відновили війну з Древніми. Тепер вони мали перевагу: їхні сталеві тіла були невразливі, їхня наука — суха й точна, а можливості К’тан — майже безмежні. Древні, мудрі, але повільні у своїх рішеннях, виявилися нездатними швидко реагувати на нову загрозу. Їхні технології, що покладалися на варп і павутиння миттєвих тунелів, виявилися безсилими перед могутньою енергією зоряних богів, регенеративними здібностями некронів і їхнім холодним, безжальним розумом.
У відповідь Древні створили нові раси — людей, ельдарів, орків та інших — щоб протистояти некронам і їхнім жахливим богам. Але поява та страждання цих молодих народів змінили сам варп: він наповнився кошмарами, демонами та істотами, народженими агонією і болем. К’тан намагалися зупинити цей процес, та було вже запізно: мешканці варпу розривали межі між світами, прагнучи потрапити в реальний всесвіт. Мережа варп-шляхів Древніх була розірвана, а її величезні джерела енергії і чудеса — понівечені страхіттями, що вибралися з хаосу.
Перед обличчям неминучої катастрофи К’тан обрали відступ. Щоб уникнути остаточного краху й сховатися від гніву ворогів, некрони занурилися у багатовіковий сон, переконані, що, коли вони прокинуться, Галактика знову дозріє для їхніх жнив.
Перший контакт
Першим підтвердженим фактом появи та нападу некронів в історії вважається їх атака на невелику пустельну планету, розташовану на закрайках галактики. У реєстрах вона відома під назвою Святилище 101. Колись сюди прибула делегація Сестер Божественного Імператора й заснувала невелику оселю, основним завданням якої було спостереження за сяйвом Астраномікону. Відтоді ця планета стала аванпостом Ордену Пресвятої Діви-Мучениці, чиї догмати закликали людство до суворих молитов та практики ритуального умертвіння плоті.
Під час атаки некронів місце великої праведності й віри було осквернене та повністю знищене. Причина цього нападу, як і мотиви подальших ударів цієї раси, лишаються невідомими, якщо вони й навіть були.
Безпосередньо перед загибеллю Святилища поблизу планети зафіксували псігностичний слід, а невдовзі сестри відзначили згасання сяйва Астраномікону у цьому секторі. Після цього зв’язок з колонією обірвався. Згодом для розслідування туди вирушив інквізитор Гот. На планеті він виявив понівечені рештки сестер-захисниць, уламки кількох танків Адепта Сорорітас, знищених невідомою зброєю величезної потужності, але жодних слідів самих нападників.
Інквізитор мав намір продовжити дослідження, проте його повноваження зіштовхнулися з волею Ордену Пресвятої Діви-Мучениці. Сестри вимагали поховати своїх загиблих з честю й відмовлялися віддавати їхні тіла для подальших експериментів, які планував провести Гот. Аванпост так і не відновили, а на планеті звели величний меморіал на честь полеглих.
Легіони некронів
Мільйони років тому некрони панували над усією Галактикою як її істинні безсмертні володарі, аж поки хід часу, гнів ворогів і рани, отримані у нескінченних війнах, не змусили їх зануритися у гібернацію. Мільйони років їхні армії спочивали в забутті. Нескінченні легіони неживих воїнів були ув’язнені у стазисі, доки не настане час воскреснути й знову стати господарями зірок. І ось ця мить настала…
У сутінках 41-го тисячоліття некрони повертаються з небуття. Владики й фаерони гордо крокують перед строями мовчазних череполиких воїнів, гримлячи на давно забутій мові обіцянками нових кривавих битв. З глибин світів-гробниць виринають жахливі бойові машини на електродугових двигунах, за ними, шурхочучи лапами, виповзають механічні арахніди. Під керівництвом криптеків оживають планеторуйнівні гармати, яких Галактика не бачила мільйони років. Ряди за рядами скелетоподібні воїни з потоками холодної сталі виринають з гробниць. Мільярди некронів піднімаються з могил, щоб повернути собі те, що колись належало їм. Вся Галактика тремтить від страху перед їхнім поверненням.
У давні епохи некрони брали участь у жорстоких війнах, відомих пізніше як Війна в Небесах. Вони випалювали життя цілими планетами і зоряними системами. Гуркіт металевих кроків їхніх легіонів луною розносився світами, континенти розсипалися під їхнім натиском, а зорі згасали. Вороги гинули мільярдами від ударів безжальних некронів.
Тепер сотні династій некронів прокидаються одночасно, прагнучи вступити в нову епоху панування. Піднімаючись із надр світів-гробниць, вони знову крокують назустріч зіркам. Легіони неживих воїнів із живого металу рівним маршем рухаються вперед під холодними поглядами своїх безжальних владарів.
Довгі тисячоліття вони дрімали під безлюдними пустками й поселеннями нічого не підозрюючих смертних. Але зараз настав час пробудження. Озброєні неймовірними технологіями та знаннями іншої епохи, некрони розгортають наступ по всіх куточках космосу, прагнучи повернути собі імперію. Під їхнім нищівним натиском гинуть цивілізації, падають армії, а в холодному сяйві їхніх очей відбиваються полум’я згорілих міст та гори мертвих тіл.
«Найпрекрасніші з усіх наших машин — це наші армії. І, як у будь-якій машині, кожна деталь, хай навіть найменша, має своє призначення. Виконуйте свою роль у межах встановлених параметрів — і в усій Галактиці не знайдеться сили, здатної вас зупинити. Вийдіть за ці межі — і ви пізнаєте поразку».
— Імотех, Повелитель Бурі.
Клани некронів, ієрархія
Кожен некрон належить до певної царської династії, клану — одного з великих домів давніх некронтир. Раніше вірність династії була питанням родини та традицій, нині ж вона забезпечується через завоювання. Представники знаті рідко демонструють єдність цілей, окрім тих, що нав’язані головними командирами. Тож, доки кілька сусідніх світів підпорядковані одній династії, їхні дії залежать насамперед від прагнень і бажань кожного владики чи лорда, а не від загальних традицій династії.
До приходу К’тан існували сотні династій некронтир. Деякі володіли величезною політичною та військовою потугою, інші ж були ослаблені й стояли на межі зникнення. Під час Війн сецесії, повстань проти біопереносу, Війни в небесах та Великого Сну тисячі царських династій були знищені. Скільки з них вижило, невідомо, але їхня кількість, ймовірно, налічує сотні або навіть тисячі. Наведені нижче — вважаються наймогутнішими.
- Династія Саутех колись посідала третє місце за силою серед усіх королівських домів. Доля чи випадок зберегли центральні світи цієї династії у кращому стані, ніж світи інших домів. Нині Саутехи сильніші за будь-яку іншу династію, а їхня знать активно розпочинає нову хвилю завоювань.
- Династія Оросх управляє світами, серйозно зараженими вірусом «білування», наслідком цілеспрямованого експерименту слідопитів з корабельного світу Алайток. Щороку населення їхніх гробниць скорочується, все більше некронів перетворюється на «оббілованих».
- Династія Чарновох панувала переважно на південному сході Галактики. Багато їхніх сплячих світів-гробниць було поглинуто флотом-вуликом Бегемот, інші знищено під час контратак Імперіуму проти тиранідів. Тому Чарновохи приділяють великі зусилля з підтримки давніх дольменних воріт, що сполучають їхні царства. У разі нового вторгнення тиранідів ці шляхи евакуації будуть критично важливими.
- Династія Орускар завжди була заклятим ворогом Саутехів. Поки могутність Саутехів зростала, Орускари зберігали лише кілька священних спадкових світів, сповнених технологічними чудесами. Суперництво династій триває, хоча й було тимчасово призупинене через Великий Сон. Нині обидві династії мають спільну мету — відвоювати Галактику, але цей союз навряд буде тривалим.
- Династія Атун тримає під контролем численні світи-гробниці на північному краю Галактики — рідному домі некронтир. Під керівництвом фаерона Атуна та його могутніх приспішників зберігаються численні давні чудеса Галактики, а ще більше таїться у сплячих світах-гробницях, чекаючи на своє пробудження.
- Карденати мають чітку мету: повернути некронам владу над усією Галактикою. Їхні дії часто приводять до конфліктів з іншими династіями, особливо тими, що прагнуть захистити певні раси задля можливого зворотного біопереносу. Проте Карденати ігнорують всіх, вважаючи їх слабкими, і невпинно ведуть свої омнігеноцидальні кампанії.
- Огдобехи відомі своєю технічною досконалістю. Їхні світи-гробниці були найкраще підготовлені до Великого Сну. Завдяки цьому після гібернації вони зберегли більше боєздатних некронів, ніж більшість інших династій.
- Некфісти отримали сумну славу перебіжчиків і зрадників під час Війн сецесії. Вони берігали союзи лише доти, доки це слугувало їхнім власним інтересам. Хоч ці події сталися давно, пляма ганьби досі переслідує дім Некфіст. Інші фаерони майже не мають з ними справ, не кажучи вже про довіру. Лорди Некфіст займаються найманством, пропонуючи свої війська за винагороду, яку інші династії рідко можуть забезпечити. Іронія в тому, що це майже єдиний тип угод, який вони не порушують.
Можливо, саме розрізненість династій некронів все ще дає можливість Імерії існувати й вести проти них подекуди ефективну війну.
Бойові здібності некронів
Бойові здібності некронів безпосередньо залежать від унікальних і незбагненних досягнень чужорідних технологій. Простіше кажучи, навіть принцип дії найпростіших видів некронівської зброї виходить за межі розуміння Адептус Механікус. Це пояснюється тим, що пошкоджений некрон або самовідновлюється і продовжує бій, або миттєво телепортується з поля бою. Саме завдяки цим властивостям некрони стали найбільш страхітливою й непереможною загрозою для будь-якого противника, символом незбагненної сили.
Коли некрон отримує сильне пошкодження від пострілу чи вдалого удару в рукопашному бою, автоматично запускається його ремонтний механізм, який за короткий час відновлює уражені частини тіла. Після цього машина знову повертається до бою. Якщо система визначає ушкодження як занадто серйозні для швидкого ремонту, активується телепортаційна система, яка повертає некрона до його склепу. Максимальна дальність такого переміщення точно не визначена, але відомо, що некрони здатні практично миттєво долати відстані між планетами однієї зоряної системи.
Винятків із цього правила не існує: незалежно від того, яка частина тіла некрона пошкоджена, він завжди може використати телепорт. Існує припущення, що комплекс гробниць здатний самостійно відкликати своїх воїнів, якщо вони отримують критичні ушкодження і більше не можуть передавати сигнал. Тому постійно ведуться спроби виявити такий сигнал. Якщо його вдасться заблокувати або змодулювати, сили некронів можна буде повернути назад у їхні комплекси або навіть захопити хоча б одного воїна.
Основною зброєю некронів є гаус-гвинтівки, що працюють на принципі лінійного асинхронного двигуна. Ця зброя здатна буквально розщеплювати тіло противника, атом за атомом, і навіть найпростіші моделі можуть пробити броню «Ленд Рейдера». Великі некрони, зазвичай приєднані до корпусів легких скіммерів, призначені для атак на великі цілі, й ефективно знищують ворожу техніку.
У рукопашному бою некрони б'ються теж потужно. За силою удару він не поступається космічному десантнику, а завдяки власній витривалості може витримати серйозні пошкодження, перш ніж бути нейтралізованим. Під час атаки некрони використовують свої гвинтівки як дубини, здатні пробити навіть найміцнішу броню.
Некрони б'ються таким чином: вони віддають перевагу несподіваним атакам: телепортуються прямо над головою противника, виринають із ґрунту або висаджуються з пірамідальних транспортів. Щоб навести більше страху й спричинити хаос від атак, некрони використовують психодинамічні випромінювання, що порушують свідомість ворога, викликають жах і паралізують здатність до опору. Джерело цієї сили досі невідоме, але її ефект надзвичайно руйнівний.
Унікальні фізичні характеристики некронів
Зрозуміти некронів не легше, ніж їх знищити. Попри численні контакти з цими силами, Імперіум так і не зміг здобути достатньо інформації, щоб серйозно протистояти некронам (зокрема через телепортацію). Проте одне можна стверджувати беззаперечно: їхні напади відбуваються дедалі частіше, і якщо ситуація не зміниться, герої та рядові воїни Імперіуму опиняться абсолютно неготовими до цієї нової загрози.
За зовнішнім виглядом некрони поділяються на кілька класів. Роботи одного класу майже не відрізняються один від одного, окрім позначень на корпусі та кольором через сліди окиснення, які з’являються, якщо вони «воскресають» на певних кисневих світах. Найпоширенішими бойовими конструкціями є воїни з гуманоїдним виглядом: прямохідні, на двох ногах, з верхніми кінцівками, схожими на руки, з гнучкими пальцями для утримання зброї.
Зовні вони дивовижно схожі на людей: руки й ноги прикріплені шарнірами, великі пальці відокремлені, а хребет гнучкий. Вигляд некронів нагадує збільшений людський скелет — образ, який завжди асоціювався у людей зі смертю. Це дозволяє припустити, що некрони були спеціально створені для ведення війни проти людської раси.
Зазвичай вони ходять трохи зігнувшись, утворюючи подобу горба, а лопатки розташовані на рівні голови. Ноги зазвичай зігнуті в колінах, і крок некронів неповороткий, клишоногий, але вкрай тихий. Деякі рухаються плавно й розмірено, інші — жорстко й ритмічно, подібно до механізованих роботів.
Некрони практично повністю складаються з металу характерного «металевого» кольору. Вид конкретного сплаву точно визначити складно, але навіть за удару важкого болтера вони залишаються боєздатними. Механічний корпус захищає їх не лише від фізичних ушкоджень: вони стійкі до більшості відомих отрут, температурних коливань, можуть діяти у вакуумі й, здається, не мають нервової системи.
Малоймовірно, що некрони еволюціонували як біологічні види інших рас. Найбільш логічним припущенням є те, що їх створила невідома, але технологічно високорозвинена раса. Швидше за все, вони мають колективний розум, подібний до розуму генокрадів, що не потребує прямого фізичного контакту. Їхня узгодженість на полі бою та відсутність живих клітин свідчить про штучне походження.
Відповідно, некрони не відчувають людських емоцій, болю чи страху. Кожен воїн — моноцільовий слуга, завдання якого одне: знищувати будь-яке життя.
Технології
Технології некронів настільки відрізняються від імперських, що будь-які порівняння є практично беззмістовними. Існують певні докази того, що некрони застосовують аннігіляцію матерії, атомну дестабілізацію та навіть нанотехнології. Беззаперечним фактом є те, що їхні технології значно випереджають технології Імперії. Найімовірніше, ці здібності належать іншій, невідомій расі, а некрони є лише одним із її створінь.
Основною зброєю некронів є гаус-гармати, здатні буквально відривати молекули від жертви та розривати тіло на частини за лічені секунди — настільки швидко, що людське око не встигає за процесом. Адептус Механікус провели теоретичні дослідження цих пострілів, вивчаючи відеологи, і дійшли висновку, що випромінювання такої потужності з такого малого джерела математично неможливе. Тож, їх зброя — велика загадка.
Зброя ближнього бою некронів являє собою леза, прикріплені до їхніх гвинтівок. Проте це не пояснює неймовірної сили ударів: деякі леза здатні розрізати навіть термінаторську броню, наближаючись за потужністю до удару енергетичного меча. Усвідомлення того, що некронівські технології можуть пробивати не лише адамантій, а й броню віри, викликає справжній страх.
Армії некронів широко використовують і інші технології — антигравітаційні пристрої, потужність яких не поступається, а можливо, й перевищує можливості ельдарів. Їх застосовують всюди: від двигунів дрібних комахоподібних дронів, що супроводжують орди некронів, до величезних транспортів Монолітів, які висаджують десант.
Деякі звіти свідчать, що некрони здатні самостійно опускати завісу темряви, сповільнювати або пришвидшувати час, створювати навколо себе сяйнисті ореоли блискавок, зникати з реального світу й з’являтися в іншій точці поля бою, аби уникнути вогню противника.
Дехто стверджує, що технології некронів настільки випереджають імперські, що немає жодної надії перемогти в цій війні. Проте некрони не володіють силою духу та безмежною вірою, і саме ці якості залишають шанс людству на опір.
Суспільна структура
Думка про те, що у некронів може існувати серйозна громадська або соціальна структура, давні традиції, символи, спеціальні знаки, щось на кшталт каст, виглядає наївною. Втім, беззаперечно, у їхніх рядах існує чітка військова ієрархія. Крім того, некронів можна поділити на різні класи, які відрізняються розміром і зовнішнім виглядом.
Стандартною бойовою одиницею армії некронів є воїн. Він здатний діяти частково автономно, але найбільш ефективний у лавах подібних собі воїнів.
Командир некронів не поступається розміром елітним воїнам, але легко впізнається на полі бою. Він озброєний потріскуючим від розрядів посохом й одягнений у запилений саван. Для своїх підлеглих головний командир є надзвичайно важливою військовою фігурою і володіє величезною силою. На щастя, такі командири трапляються дуже рідко.
Рідний світ
Вважається, що у некронів рідного світу як такого немає. Згідно з припущенням, що вони були сконструйовані, а не еволюціонували природним шляхом, можна зробити висновок, що існує безліч мануфакторій, де некрони «народжуються» і виходять на поле бою.
Центрами активності некронів вважають численні «мертві» планети, які Адептус Механікус намагається досліджувати всіма можливими способами. Принаймні на частині цих планет розташовані комплекси склепів, які вважаються контрольними центрами армій некронів.
Битва на пустельній планеті Тріаста та подальше розслідування інциденту Вартовими Смерті показали, що коли некрони телепортуються з поля бою, вони з’являються всередині цих комплексів. На думку Інквізиції, знання, отримані з таких центрів, могли б надати Імперіуму величезні військові переваги.
Мертві світи некронів зазвичай характеризуються сухою атмосферою, суворими природними умовами та відсутністю живих форм. Проте, на відміну від планет дельта-класу, таких як Істван III або Прандіум, ці світи ніколи не зазнавали катастроф, які б знищили все живе. Ймовірно, життя тут ніколи й не існувало. Чому владики некронів обрали саме такі планети для своїх мегалітичних споруд, залишається загадкою. Можливо, причина полягає в тому, що неживі некрони ненавидять будь-яке проявлення життя і тому оселяються лише на таких світах.
Індекс загрози та Імперська політика
Єдина мета некронів — знищити або підкорити людство. Вони атакують раптово й так само невідворотно зникають. Після будь-якого зіткнення — від дрібних перестрілок до масштабних боїв у космосі — Імперії та її прибічникам не вдалося зібрати жодних залишків тіл некронів. Їхні технології перевершують усе, що знає Імперія; навіть найповажніші техножерці не змогли придумати ефективного протистояння.
Вони спали епохами й прокинулися лише тепер. Це означає, що ті, хто їх сконструював або контролює, обрали саме цей час для реалізації своїх цілей. Військово це вказує на впевненість у сприятливому моменті — але й Імперіум володіє значною силою, і він вже переживав подібні загрози.
Найгірше в цьому випадку — необізнаність, втрачений час і можливості на дослідження. Адептус Механікус роз’єднані, ініціативи з руйнування некронських склепів не отримали підтримки, а рішення про масштабні операції відкладаються знову й знову. Ніхто так і не зрозумів логіки їхніх, з вигляду випадкових, проте виконаних ідеально точно рейдів. Через це був присвоєний статус значної загрози, проте, як вважають багато керівників Імперіуму, все ще недостатній. Це дійсно та сила, які здатна поставити Імперіум на коліна — всі знаки про це говорять.
