Навігація
- ➡️ Ультрамар — світ, що належить Ultramarines
- ➡️ Бойова доктрина Ультрамаринів
- ➡️ Великий хрестовий похід
- ➡️ Криза в скупчені Осіріса
- ➡️ Штурм Септуса XII
- ➡️ Виявлення примарха
- ➡️ Єднання тіла і крові
- ➡️ Орел сходу
- ➡️ Зразкова імперія
- ➡️ Єресь Хоруса
- ➡️ Друге заснування Космодесанту
- ➡️ Бронетехніка Легіону Ультрамаринів
- ➡️ Флот Легіону
Серед тисяч орденів Космодесанту саме Ультрамарини, загартовані бійні в синіх обладунках, стали символом ідеального воїна для мільярдів вірних підданих Імператора. Вони — втілення дисципліни, доблесті та безмежної відданості людству. З самого початку Імперіуму Ультрамарини та численні ордени-наступники, що походять з їхнього геносім’я, ведуть війну проти зрадників, ксеносів і демонів. Їхні подвиги славляться у всіх куточках Галактики, а самих воїнів часто вшановують як бездоганних захисників Імперіума.
Навіть серед братів по зброї, Ультрамарини займають особливе місце. Їх генетична спадщина вважається однією з найчистіших, а близько 23 орденів мають безпосередній зв'язок із легіоном сина Робаута Гіллімана — як прямі наступники або ж через те, що вони створені на основі їхнього генокоду. Це споріднення відчутне не лише в походженні, але й у бойовій практиці: коли Ультрамарини вирушають на війну, інші ордени часто долучаються до них. Присутність навіть невеликого підрозділу Ультрамаринів у масштабній військовій кампанії часто є сигналом для інших орденів долучитися до битви, адже повага до синів Гіллімана серед Космодесанту — безмежна.
Під час вторгнення флоту-вулик Бегемот на Східний Край саме Ultramarines стали першими, хто зустрів ворога. Вони зупинили навалу, попри жахливу ціну — було втрачено всю Першу роту. На рідному світі ордену, Макраґґ, відбулася одна з найвизначніших битв в історії Ультрамаринів, якою керував Магістр Марней Калгар.
Ця перемога, здобута титанічними зусиллями, принесла не лише славу, а й неоцінненний бойовий досвід у боротьбі з тиранідами. Цей досвід пізніше став основою для тактики інших орденів, зокрема Вартовим Смерті, і був використаний у багатьох операціях проти ксеносів по всій Галактиці.
Ультрамарини — це не просто еліта Космодесанту. Вони — надійний щит Імперіума, взірець бойової доблесті, стратегічного мислення та непохитної вірності людству. Там, де стоять вони — стоїть Імператор.
Ультрамар — світ, що належить Ultramarines
Розташований у південно-східній частині галактики, у сегменті Ультіма, Ультрамар є дійсно унікальним місцем. Якщо більшість орденів ведуть діяльність з астероїдних баз, відокремлених монастирів-фортець або ізольованих планет, то Ультрамарини мають під своїм контролем щонайменше вісім зоряних систем довкола свого рідного світу — Макраґґа. Кожна з цих планет має власний уряд, збройні сили та унікальну культуру, проте всі вони непохитно віддані Ордену Ультрамаринів.
Переважна більшість цих світів — індустріальні, але завдяки далекоглядній політиці та організаторським здібностям примарха ордену вони не перетворилися на брудні, отруєні відходами місця, подібні до інших промислових планет Імперіуму. Світам Ультрамара не доводиться сплачувати десятину Імперіуму чи постачати війська для Імперської Гвардії. Усі їхні ресурси спрямовані на служіння Ультрамаринам, а найвищою відзнакою для них є можливість надсилати кандидатів на відбір до лав ордену. Родини, чиї предки були прийняті до Ультрамаринів, мають велику шану, а їхні імена вписані в історію на віки.
Макраґґ — суворий, переважно гірський світ: понад три чверті його поверхні вкриті безлюдними скелястими масивами. Планета має надзвичайно потужну систему орбітальної оборони та неприступні фортеці на полюсах. Саме ці полярні укріплення витримали натиск тиранідів під час битви за Макраґґ. Як ми зазначали вище, саме завдяки героїчній самопожертві Першої Роти, було зупинено галактичне вторгнення та знищено флот-вулик Бегемот.
Бойова доктрина Ультрамаринів
Як прямі спадкоємці примарха Гіллімана, Ультрамарини непохитно дотримуються принципів, викладених у «Кодексі Астартес». Протягом десяти тисячоліть вони ведуть війну відповідно до вказівок, занотованих на цих священних сторінках. Інші ордени можуть дозволити собі вільні тлумачення слів Гіллімана, але для Ультрамаринів це неприпустимо. Для них «Кодекс Астартес» — не просто настанова, а джерело божественної мудрості, схвалене самим Імператором. І Ультрамари не бачать жодної причини відхилятися від цього шляху.
З самого дитинства мешканцям Ультрамара прищеплюють дисципліну, впевненість у собі та глибоку повагу до Кодексу. Це виховання триває все життя, готуючи майбутніх воїнів до безкомпромісного дотримання принципів ордену.
У «Кодексі Астартес» передбачено сотні сторінок, присвячених тактичним ситуаціям і способам їх подолання. Кожен боєць ордену має вивчити його досконало, і саме тому вся структура рот побудована згідно з цими канонами. У ньому описано все — від знаків розрізнення на обладунках до повномасштабних стратегій планетарного штурму. Це зібрання тисячолітньої бойової мудрості Імперіуму.
Проте варто зазначити: дотримання Кодексу не означає відсутність гнучкості чи творчого мислення. Робаут Гілліман був одним із найвидатніших стратегів свого часу, і його вчення не обмежують, а, навпаки, відкривають простір для дії. Ультрамарини переконані: не потрібно вигадувати нове, коли вже існує перевірене. І саме ця вірність Кодексу забезпечила їм тисячі перемог та безліч бойових відзнак за понад десять тисячоліть служіння Імперіуму.
Великий хрестовий похід
На ранньому етапі Великого Хрестового походу, під час визволення сегментуму Солар, стало зрозуміло: чимало цивілізацій цього стародавнього й густозаселеного регіону, де колись виникли перші зоряні володіння людства, збереглися ще з часів Темної Ери Технологій. Деякі прийняли Імперіум як визволителя та покровителя. Інші ж, керуючись невіглаством або пихатою впевненістю, відмовилися приєднатися до Великої Угоди, а частина була поневолена ксеносами.
Однак під проводом Імператора кампанія швидко набирала обертів, і основною рушійною силою цього розширення стали легіони Космодесанту. У цей період XIII Легіон, чисельністю близько 8000 бійців, вперше брав участь у спільних кампаніях разом з іншими легіонами під прямим командуванням Імператора — як-от визволення Діурнуса, знищення ксено-імперії Скорвідів, а також низка самостійних блискавичних перемог на планетах Лорін Сігма, Покинутий Шекель і Не’дебле.
На кожному завойованому світі XIII Легіон набирав новобранців з найбільш войовничих місцевих кланів, поповнюючи ряди «Народжених Війною» — синів Терри.
На цьому ж етапі став дедалі очевиднішим грандіозний задум Імператора щодо своїх легіонів. Усі вони створювалися як універсальні бойові сили, здатні перемагати за будь-яких умов. Але водночас у їхній генетичній основі були закладені специфічні риси — характер і тактичне мислення, які робили кожен Легіон унікальним та особливо ефективним у певних типах кампаній.
Ультрамарини чудово адаптувалися до координації з іншими військовими підрозділами, що робило їх незамінними у складних, багаторівневих бойових операціях. Вони також успішно проводили незалежні кампанії, керуючи підрозділами Імперської Ауксилії — як елітними частинами Солярної Ауксилії чи «Старої Сотні», так і слабо підготовленими ополченцями, набраними на нещодавно підкорених світах.
Завдяки своїй гнучкості та здатності вчитися, «Народжені Війною» нагадували водночас і славетний Перший Легіон. Основою стратегії XIII Легіону було наслідування та адаптація. Їхній бойовий стиль стрімко еволюціонував, виходячи далеко за межі догматів, закладених під час початкового навчання.
Криза в скупчені Осіріса
На початку 833 року М30 чисельність XIII Легіону досягла приблизно 33 000 космодесантників. Основу його бойової сили на той момент становив самостійний 12-й Експедиційний флот. Такий стрімкий ріст був зумовлений двома ключовими чинниками. Перш за все, унікальний підхід Ультрамаринів до ведення бойових дій дозволяв уникати непотрібних втрат — на відміну від інших легіонів, вони уникали затяжних боїв на виснаження та досягали стратегічних цілей з мінімальними жертвами. А в разі підкорення технологічно розвинених людських світів — ще й без значних руйнувань.
Другим чинником стала висока стабільність їхнього геносемені. Хоча рівень приживлення імплантів був середнім, генетичний матеріал XIII Легіону вирізнявся винятковою стійкістю при копіюванні — майже як у Першого Легіону у його найкращі часи. Це забезпечувало низький рівень мутацій і дозволяло поступово розширювати чисельність легіону навіть без стабілізаційної дії генофонду примарха.
Завдяки своїй чисельності, автономності та надійності XIII Легіон був здатен діяти незалежно від головних сил Імперіуму. Поки Імператор вів Принципію Імперіаліс, Феррус Манус вів бойові дії з Залізними Руками, а Хорус — з Лунарами, 12-й Експедиційний флот вирушив досліджувати внутрішній диск галактики, рухаючись у напрямку ядра від Терри. Саме тому, коли неподалік від столиць сегментуму Солар вибухнула криза сепаратизму, найпершим на заклик відповів XIII Легіон.
Скупчення Осіріс, що охоплювало одинадцять зоряних систем, неочікувано оголосило про відділення від Імперіуму. Торгові судна були захоплені, імперські патрулі атаковані, а офіційні представники зникли безвісти — ймовірно, були вбиті. Ще на восьмому році Великого Хрестового Походу ці світи, більшість з яких були технічно розвиненими, були інтегровані до Імперіуму саме завдяки успішній кампанії XIII Легіону. Тому зрада Осіріса стала справжньою образою для честі легіону. Магістр XIII Легіону присягнув залагодити ситуацію швидко та з мінімальними втратами.
Згідно з першими розвідданими, Восото, командувач флоту, наказав ударним кораблям вирушити до Септуса XII — світу, оточеного кільцем штучних супутників. Всі повільніші кораблі, включно з транспортними засобами, залишилися позаду під охороною бойових суден. Ціллю атаки мав стати мегаполіс Кабассет — герметичне місто-вулей на нічному боці планети, що був економічною та політичною столицею скупчення.
Ударне угруповання з близько двадцяти лінкорів, очолюване флагманом «Грім Сетална» класу «Голіаф», знищило сили перехоплення без значних зусиль. Після короткої перестрілки, в якій десантники не зазнали втрат, вони здійснили точковий далекобійний удар по системах орбітальної оборони Септуса XII, готуючись до штурму.
Восото побудував план атаки навколо стратегії "обезголовлення" — знищення центрів управління та життєзабезпечення, від яких залежало існування всього міста. Цей тактичний підхід був навіяний спостереженням за атаками Місячних Вовків і мав забезпечити мінімальні руйнування та продемонструвати безглуздість спротиву.
Однак, попри всю підготовку та розвідку, легіон недооцінив справжню міць і готовність повсталих сил. Усі оцінки щодо оборонців Осіріса виявилися помилковими.
Штурм Септуса XII
Наступ на Септус XII почався легко: орбітальний вогонь з флагмана «Гром Сетална» пробив захисний панцир вулика Кабассет, і «Громові Птахи» XIII легіону під керівництвом Восото ринули в атаку. Проте опір виявився жорстким — ворог у примітивних костюмах озброєний підручними засобами не давав відступу. Легіон змінив тактику і просувався вперед, але чисельність ворога була безмежною.
Коли XIII легіон заглибився в улей, на нього напав ксенос-флот із п’яти гігантських кораблів. Восото наказав евакуюватися, але ворог почав атакувати ще жорсткіше — безмовні натовпи намагалися схопити космодесантників, а в космосі ксеноси спалювали кораблі імперського флоту. «Грім Сетална» було втрачено. Восото лишився прикривати відступ, а командування перейшло до Гейджа, який зумів організувати евакуацію та врятувати решту легіону.
Втрати були катастрофічні: понад 6 500 воїнів, кожен п’ятий, загинув, включно з чвертю флоту. Найболючіше — поразка сильно вдарила по гордості легіону. Легіон занепав духом, але зберіг віру в примарха, який мав прийти та зцілити їхні рани. Іронія в тому, що Імператор уже знайшов примарха за два роки до бою, але зв’язок з ним було втрачено через варп. Легіон воював, але більше “за інерцією”, аж доки не настала година возз’єднання.
Виявлення примарха
Під час боїв у Іллірії флот Імператора прибув на віддалену планету Еспандор, де дізнався про Макраґґ і сина консула Конора — Робаута Гіллімана. Імператор підозрював, що це його загублений примарх. Проте шлях до Макраґґ заблокували збурення у Варпі, і зв’язок із планетою відновили лише через п’ять років.
За цей час Макраґґ перетворився на квітучий світ з організованою армією та розвиненими містами. Гілліман глибоко вивчав історію та мріяв про завоювання нових світів. За його наказом встановили торгові шляхи та провели кілька переможних воєн, зміцнивши порядок у всесвіті.
Коли Імператор нарешті зустрів Гіллімана, той визнав його своїм батьком і присягнувся на вірність. Вже тоді було помітно, що Гілліман має виняткові аналітичні здібності та талант до державного управління, що відіграватиме ключову роль у Великому Хрестовому поході.
Єднання тіла і крові
Невдовзі XIII легіон був переданий під командування Робаута Гіллімана. Примарх не потребував ні підказок, ні заохочення, аби зануритися в знання про Галактику, Великий Хрестовий похід і технологічні дива молодої Імперії Людства. Це рішення легіонери зустріли з великим натхненням — для них визнання Гілліманом їхньої вірності стало великою честю. Його красномовність і стратегічне бачення майбутнього наповнили серця бійців новою рішучістю, зміцнивши віру в праведність Хрестового походу. За офіційними даними, передача влади пройшла майже без спротиву.
Та Гілліман не просто очолив XIII легіон — він задумав його глибоку трансформацію. У його баченні легіон мав стати не просто однією з армій Імперіуму, а повноцінною самодостатньою силою. Для нього легіон складався не лише з воїнів, а й із логістики: транспорту, заводів, постачання, навчальних світів — кожен елемент мав значення.
Згідно з цим баченням, Гілліман вирішив зробити Макраґґ не просто штабом чи місцем набору новобранців, як робили його брати, а центром масштабної мережі постачання. Основою стали світи, з якими Макраґґ мав старі зв’язки, але це був лише початок. Так народився проєкт «Ультрамар» — велика стратегічна ініціатива, яка розширювалася десятиліттями й стала справжнім серцем XIII легіону — аж до початку Єресі Хоруса.
Орел сходу
Відразу після запуску проєкту «Ультрамар» Робаут Гілліман почав масштабну реорганізацію XIII легіону. Спираючись на досвід свого рідного світу, військові доктрини, політичну філософію та ретельне вивчення історії як свого, так і інших легіонів, він повністю перебудував структуру й тактику легіону.
У результаті з’явилася витончена, хоч і складна в управлінні армія, де все ґрунтувалося лише на заслугах підданих. Багато в новій системі вже було закладено в генонасіння Гіллімана, тож вона природно злилася з духом XIII легіону. Примарх сформулював подвійний підхід: з одного боку — хоробрість, дисципліна, навички й адаптивність як «практика», з іншого — стратегія, аналіз, прецеденти як «теорія». Разом вони творили сплав, що став основою бойової доктрини Ультрамаринів.
Як і інші легіони, XIII використовував броню власного виробництва. Особливо вирізнявся шолом типу «Претор» із масивною лицевою пластиною — його носили ветерани та офіцери як символ честі. Деякі підрозділи, особливо ті, що діяли поза межами Ультрамара, мали окрему геральдику.
Під проводом Гіллімана легіон став безжальним, ефективним і цілеспрямованим. Потреби індивіда підпорядковувалися інтересам цілого, але втрати ніколи не були марними — кожна смерть послаблювала легіон, а тому мала вагу. Вірність, відвага й результат — ось що визначало статус воїна в ієрархії.
Після перенесення бази на Макрагг Гілліман отримав дозвіл самостійно вести кампанії. 12-й Експедиційний флот був оновлений сучасними кораблями з корабелен Марса, дарованими Імператором. Ультрамарини швидко розпочали бойові операції далеко за межами Ультрамара — проти ксеносів і варварських систем. Лише зрідка легіон повертався до спільних кампаній під безпосереднім командуванням Імператора.
Гілліман звільнив більше світів, ніж будь-який інший примарх. Планети, що він приводив до Імперіуму, не просто приєднувалися — вони отримували стабільну адміністрацію, оборонну інфраструктуру й самодостатню економіку. Кожна така цивілізація зміцнювала тил, логістику й дозволяла легіону діяти швидше та в ширших масштабах.
Зразкова імперія
Легіон Ультрамаринів постійно зростав — як за чисельністю, так і за кількістю перемог. Проте під керівництвом Робаута Гіллімана, який зміцнив легіон своїм організаторським хистом і власним генетичним кодом, ріст став стрімким і дивовижним — навіть Імператор навряд чи міг передбачити такі масштаби.
Вже через кілька місяців після прибуття на Макраґґ перші новобранці прибули до фортеці Гера — нового штабу легіону. Із того моменту процес набору та розширення XIII Легіону не припинявся.
Рекрутинг проводився не лише на Макраґзі та сусідніх світах Ультрамара, а й на численних завойованих планетах. Відбір був суворим — лише найкращі за фізичними та розумовими даними його проходили. Та завдяки масштабності кампаній приток новобранців був більшим, ніж у будь-якого іншого легіону.
В Ультрамаринів також було правило: уникати затяжних і виснажливих війн. Це дозволяло зберігати сили й мінімізувати втрати. Навіть у складних битвах проти орків, танарилів та інших жахливих ксеносів, легіон швидко відновлювався завдяки масовому поповненню.
До моменту, коли Хорус став Воєначальником, Ультрамарини були офіційно визнані найбільшим легіоном. Розрослий XII експедиційний флот було поділено на менші, що дозволило вести бойові дії на багатьох фронтах. Деякі флотилії нараховували десятки тисяч воїнів.
Сила та стабільність Ультрамаринів перетворили їх на загрозу для зрадників. Тому змова Хоруса та фанатична лють Тих, що Несуть Слово зосередилися на знищенні XIII Легіону на Калті.
Єресь Хоруса
У часи, коли зрада Вармейстера Хоруса занурила Імперіум у криваву громадянську війну, Легіон Ультрамаринів перебував у південному секторі галактики, де вів успішні бойові кампанії. Ці перемоги віддалили воїнів Робаута Гіллімана як від Священної Терри, так і від основних осередків заколоту на північному сході. Звістки про Єресь Хоруса довго не доходили до Ультрамаринів і досягли їх лише тоді, коли вже розпочалася облога Імператорського палацу. Через стрімкість ударів зрадників, Гілліман і його легіон не встигли вчасно втрутитися у хід подій. Жоден зі світів, нещодавно підкорених Ультрамаринами, не потрапив під загрозу з боку сил Хаосу. У результаті, Легіон просто не встиг дістатися до епіцентру конфлікту. Найбільшим їхнім внеском у той період стало знищення великого флоту хаоситів, який рухався на підмогу Хорусу. Після втечі зрадників в Око Жаху, Ультрамарини у запеклих битвах звільнили кілька окупованих ними світів.
Видно, сама доля вберегла Ультрамаринів від нищівних втрат у тій братовбивчій війні. Поки інші лояльні легіони зазнавали колосальних втрат, а половина Адептус Астартес зрадила Імперіум, Ультрамари зберегли боєздатність. Однак чисельність космодесантників у цілому різко зменшилась, і постала нагальна потреба у відновленні військової сили Імперіуму.
По завершенні Єресі Хоруса Імперіум опинився у стані хаосу, розбрату й ослаблення. Вороги Людства повсюди готувалися до удару. Значна частина галактики залишалась під владою Хаосу. І саме в цей вир нестабільності увійшов Робаут Гілліман зі своїми Ультрамаринами. Найчисельніший з легіонів був поділений на окремі формування, аби придушувати заколоти та відбивати атаки ксеносів у найвіддаленіших куточках Імперіуму.
Ультрамарини витримали це випробування і не дозволили Імперіуму впасти. Макраґґ став оплотом, що забезпечив потрібну кількість новобранців, і вже незабаром на кожного Ультрамарина припадало по два воїни з інших орденів. Повертаючи світ за світом з-під влади Хаосу, Гілліман розпочав формування нової бойової доктрини. І саме під його керівництвом були написані перші розділи Codex Astartes — зводу правил, що докорінно змінив структуру та організацію Космодесанту і став основою відродження військової могутності Імперіуму.
Друге заснування Космодесанту
Друге Заснування Космодесанту відбулося через сім років після загибелі Хоруса. Існуючі на той час легіони Адептус Астартес були розділені на менші, більш маневові формування. Якщо старі легіони не мали обмежень за чисельністю, то нові бойові одиниці були обмежені до однієї тисячі бійців кожна. Ці формування отримали назву орденів (Chapters) і стали стандартною автономною одиницею Космодесанту. А легіон Ультрамаринів відіграв ключову роль у цьому процесі: саме на їхній генетичній основі було створено приблизно три п’ятих усіх нових орденів.
Під час розділення кожен новий орден або зберігав кольори й герб легіону-предка, або отримував власну унікальну символіку. Більшість старих легіонів було поділено не більше ніж на п’ять орденів. Наприклад, Космічні Вовки були розділені лише на два. Проте Легіон Ультрамаринів зазнав найглибшого поділу. Точна кількість створених на його основі орденів невідома: у найдавнішому варіанті Codex Astartes, так званому Апокрифі Скароса (Apocrypha of Skaros), згадується число 23, але їхні імена там не вказані.
Відомі Ордени Другого Заснування, що ведуть своє походження від Ультрамаринів:
- Aurora Chapter;
- Novamarines;
- Patriarchs of Ulixis;
- White Consuls;
- Black Consuls;
- Libators, Inceptors;
- Praetors of Orpheus;
- Genesis Chapter;
- Eagle Warriors;
- Nemesis Chapter;
- Silver Eagles;
- Death Eagles;
- Fire Hawks;
- Heralds of Ultramar;
- Silver Skulls;
- Sons of Guilliman;
- Espandors;
- Imperial Paladins.
У результаті Другого Заснування Ультрамарини стали своєрідними "донорами" нових орденів, а їхнє генетичне насіння почали зберігати в спеціальних геноторіях для використання у випадку надзвичайних ситуацій.
Новостворені ордени отримали загальну назву Прайможенитори (Primogenitors) — тобто «первородні». Вони шанують Робаута Гіллімана як свого духовного батька та беззаперечного авторитета.
Бронетехніка Легіону Ультрамаринів
Завдяки ресурсам Ультрамара XIII Легіон мав у своєму розпорядженні значні запаси бойової техніки, зокрема величезну кількість бронемашин. Ультрамарини досконало володіли доктринами бронетанкової війни, і кожен орден мав власний парк техніки для адаптації до різних тактичних умов.
Стандартним транспортом була бронемашина Rhino, що забезпечувала мобільність відділень у відкритій місцевості. У наступальних операціях застосовували Land Raider, а підтримку з флангів забезпечували танки Predator і Sicaran. Для дальнього вогню використовували артилерійські системи типу Whirlwind.
Особливо вирізнявся 4-й орден — "Aurora", який широко застосовував надважку техніку: Falchion, Glaive, Falx та інші рідкісні машини руйнування.
Перед битвою за Калт Ультрамарини перекинули сотні танків, зокрема створених для війни проти орків Гаслакха. Машини розмістили на полях Ітраки, де їх оглянув сам Робаут Гілліман. Більшість із них була знищена вже в перші години вторгнення Word Bearers.
Ультрамарини використовували широкий спектр машин: від давніх, відновлених згідно з сучасними умовами, до новітніх зразків. Приклад — командна версія Rhino Damocles з системами зв’язку. Саме Ультрамарини першими впровадили цю модель і її почали наслідувати інші легіони.
Флот Легіону
На відміну від багатьох інших легіонів, XIII мав компактний флот. Гілліман покладався на флотилії Imperialis Armada сегменту Ultima, надаючи перевагу планетарним штурмам. Він вважав, що його легіон не призначений для "безликих дуелей" між кораблями в космосі.
У флоті Ультрамаринів налічувалося менш ніж 35 бойових кораблів першого класу. Більшість з них брали участь у Великому Хрестовому Поході, поступово переобладнувались або втрачались у боях. У складі залишалося лише кілька лінкорів типу Gloriana.
Основу флоту становили середні крейсери, бойові баржі та численні кораблі планетарного штурму.
Ультрамарини — це не просто одна з багатьох фракцій у світі Warhammer 40,000. Вони є втіленням ідеалів Імперіуму, символом бездоганної військової дисципліни та стратегічної досконалості Космодесанту. Вони відіграють вирішальну роль у захисті людства від безлічі загроз — від орд Ксеноcів до зрадників Хаосу.
Дякуємо, що ознайомились із цією фракцією — але це лише початок. Світ Warhammer 40,000 безмежний, а історія Ультрамаринів — глибока та багатогранна. Попереду ще більше героїв, битв і легенд.
