Культових фентезійних світів сьогодні в сучасному інфопросторі безліч: Володар перснів, Зоряні війни, Гаррі Поттер. Всі ці франшизи об'єднує одна річ: вони є вкрай успішними на великих екранах. І на маленьких також. А це — найкращий спосіб привернути увагу найбільш широкої аудиторії. Попри це, всесвіт Вархаммер, можливо і дещо поступається вищезазначеним світам популярністю, проте люди, які захоплюються Вахою, це більше, ніж просто прихильники. Це ті, хто живе цим всесвітом і повертається до нього часто та з превеликим задоволенням.
Чому саме так? Річ у тім, що поріг входження до Вахи набагато вищий, ніж до інших франшиз. Будьмо чесні, все, що знімали про нього, – це суцільний провал, але давайте по суті:
- понад 700 офіційних книг;
- тисячі фанфіків з різними сюжетами;
- створені фанатами анімаційні серіали;
- настільні ігри тощо.
А головне — глибокий та заплутаний сетінг, осягнути який, звичайно, важче за світ популярних франшиз, але якщо вже зробив це, то не зупинишся, доки не відкриєш для себе всі таємниці Вархаммер, яких сотні й тисячі.
Але з чого все почалось? У 1983 році троє друзів – Браян, Річард і Рік – створили настільну гру Warhammer Fantasy Battles. Усе починалося з класичних толкінівських ельфів, орків і людей. Проте через чотири роки безперервного кидання кубиків в настілці все це їм набридло. До команди приєднався четвертий гік і… пляшка сивухи. Саме тоді народилася ідея відправити своїх фентезійних солдатиків у космос. Спочатку вони планували закинути ельфів у 4000-й рік, але, очевидно, магія сивухи зробила своє – і так у сюжеті настілки з’явилося далеке 40 тисячоліття. Назву вигадали без надмірностей – Warhammer 40000, або просто 40k.
Аби їхні фігурки виділялися на фоні конкурентів, хлопці вирішили зробити їх максимально крутими. Орки Толкієна з катапультами? У нас будуть орки на байках із велетенськими гарматами! Королі людей у сяючих обладунках? Легкотня – наш Бог-Імператор буде п’ятиметровим! Ельфи-фотомоделі? Забудьте – наші ельфи носитимуть латекс! Гноми, які копають шахти? Наші гноми розбирають планети на брухт! Більше пафосу, більші наплічники, більше мечів і кишок – це стало філософією Warhammer 40k. Так і народився той самий всесвіт, який ми знаємо і любимо сьогодні. Пропонуємо вам коротку історію того, як все розпочалось.
Джерела та розвиток людської цивілізації
Історія людства у світі Warhammer 40000 починається в 15-му тисячолітті. Спочатку це відбувалося повільно: за допомогою примітивних субсвітлових зорельотів із командами, зануреними у тривалий сон, люди поступово освоювали нові світи. Колонії засновували хаотично, без зв’язку однією з іншими.
Через 5000 років такого неквапливого освоєння був винайдений варп-двигун — технологія, яка дозволила переміщатися через варп-простір набагато швидше та зручніше, ніж звичайними методами. Кораблями, які подорожували у варпі, керували Навігатори — люди з унікальними генетичними мутаціями, що дозволяли їм відчувати потоки варпу. Після цього людство кинулося до зірок, наче стрімкий потік, який прорвав греблю (або, за словами ельдара Ельдрада Ультрана, наче бубонна чума).
Варп здавався всім чимось звичним і буденним, але ніхто навіть не здогадувався, що цей простір населений так само густо, як і кожен дворовий пес блохами. Істоти з варпу, яких згодом почали називати демонами, на той час не мали значної сили, адже їхній тріумф був ще попереду. Вони спостерігали за людьми, слухали їхні думки та почуття, одночасно виношуючи підступні й жорстокі плани знищення та підкорення людства (а хіба демони можуть думати про щось інше?).
Протягом десяти тисяч років люди розповсюджувалися галактикою, зустрічали інші раси, торгували та співпрацювали з ельдарами, воювали з орками, а також не гребували міжусобними війнами й завоюваннями. Однак у 25-му тисячолітті мирне існування людства завершилося. Звісно, ельдари, завжди обтяжені своєю пихою та почуттям провини, стверджували, що саме люди призвели до їхнього Падіння. Але про це — нижче.
Ельдари та їхнє падіння
Давня й могутня цивілізація ельдарів існувала задовго до появи тут людей. Могутні псайкери підкорили собі саму силу варпу. Підкорюючись пісням і закляттям, міста ельдарів виростали прямо із землі, перетворюючись на найпрекрасніші творіння, які важко було повторити. Душі Aeldars були настільки сильними, що вони здолали навіть смерть: після загибелі вони не зникали, як полум'я свічки, а перероджувалися в нових поколіннях, живучи знову й знову. Душі ельдарів чекали у варпі народження нової дитини, щоб наповнити її чистий розум силою та знаннями, накопиченими за сотні віків. Але, як це часто буває, розкішне життя не сприяло турботам про народження дітей. Навіть у своїх матеріальних тілах ельдари були практично безсмертними, і сотні років бенкетів та розваг ніхто не хотів переривати навіть заради побратимів, які чекали у варпі можливості відродитися.
З часом у варпі накопичилося все більше безтілесних душ ельдарів, і в один фатальний момент демони завдали смертельного удару цій цивілізації. В одну мить душі Aeldars втратили свою цілісність, а звільнена енергія привела до народження наддемона, чи точніше – бога Хаосу, Слаанеша. Молодий бог, об’єднавшись з іншими богами Хаосу – Хорном, Нурглом і Тзинчем, вдерся до реального світу. У центрі імперії ельдарів утворилася величезна розколина у тканині реальності, а мільярди ельдарів були поглинуті силою Слаанеша. Цей вихор, жахливий клубок варпу в реальному світі, став порталом, через який демони проникли у всесвіт, несучи руйнування та підкорюючи все живе.
Багато людських колоній стали жертвами божевілля, викликаного демонами. Виявилося, що ген навігаторів, який вважали благословенням, насправді був також і прокляттям. Здатність відчувати варп робила людей більш вразливими до демонічних атак.
Демони, не маючи у реальному світі матеріальних тіл, вселялися у розуми людських псайкерів, спричиняючи через них хаос, смерть і знищення. Космос і варп зійшли з розуму. У багатьох місцях варп проривався в реальний світ, створюючи потужні штормові вихори, які відрізали людські світи одне від одного та від Землі. Ніхто з навігаторів не наважувався ризикувати розумом і душею, щоб пройти крізь ці варп-шторми. Людська цивілізація розпалася на тисячі уламків. Не маючи змоги пройти крізь неконтрольований варп, багато планет деградували до варварства або, що ще гірше, ставали жертвами демонів чи інших інопланетних рас. Золотий вік людства завершився, навіть не розпочавшись належним чином.
Поява Імператора
Близько п’яти тисяч років галактика здригалася від хаосу, спричиненого припливами варпу. Людські колонії відчайдушно боролися за виживання проти демонів, ельдарів, орків, генокрадів та інших ворогів. Земля, ізольована варп-штормами, залишалася відрізаною від інших людських світів, переживаючи власні труднощі. Рівень технологій різко впав, і лише техножерці Марса, які поклонялися Богу-Машині, зберігали рештки знань Золотого Віку. Саме в цей період народилася людина, якій судилося змінити хід історії людства на наступні десять тисяч років. Його справжнє ім’я втрачено, але всі знають його як Імператора.
Його дитинство, юність і навіть зрілість оповиті мороком таємниці. Кажуть, що протягом повних 5000 років він слідкував за людством під личиною інших людей. Його піднесення розпочалося, коли він разом із вірними прибічниками прийшов до столиці однієї з земних держав. За одну ніч Імператор завоював це королівство, знищивши багатотисячну армію силою загону, який складався менш ніж із сотні воїнів. Після цього він систематично підкорив усю Землю, ставши її єдиним правителем. Основною силою його армії стали перші Космічні Десантники — генетично вдосконалені воїни, які значно перевершували звичайних людей. Їхня сила, швидкість і витривалість дозволяли їм на рівних боротися навіть із демонами.
Імператор мав надзвичайну псайкерську міць, бувши найсильнішим псайкером за всю історію людства. Після завершення завоювання Землі варп-шторм почав стихати, і міжзоряні подорожі знову стали можливими. Дехто вважає, що саме воля Імператора привела до цього.
Підкоривши Землю, Імператор розпочав підготовку до Великого Хрестового Походу, метою якого було об’єднання людства в єдину імперію для протистояння загрозам хаосу та інопланетних рас. Для цієї місії він створив 12 Примархів — надлюдей, які мали стати лідерами його легіонів. Однак боги Хаосу, стривожені діяннями Імператора, викрали інкубатори з ненародженими Примархами й розкидали їх по галактиці. Це втручання порушило початковий задум Імператора: Примархи отримали різні фізичні або духовні вади. Попри це, Імператор під час свого походу знайшов усіх Примархів, і вони стали вірними командирами його армії.
Найвидатнішим серед них був Хорус, перший і найулюбленіший син Імператора. Він був неперевершеним воїном і полководцем, чия харизма надихала інших Примархів. Проте дотик Хаосу залишив слід і на ньому. Після поранення отруєним мечем Хорус став вразливим до голосів варпу, які переконували його, що він більше заслуговує керувати людством, ніж сам Імператор. Гординя Хоруса взяла гору, і він очолив заколот, розколовши Імперіум. Ці події сталі відомі як Єресь Хоруса.
З 20 легіонів Космічних Десантників лише 9 залишилися вірними Імператору, 9 підтримали Хоруса, а ще 2 були втрачені в полум’ї війни. Почалася велика Громадянська війна, яка охопила всі куточки Імперіуму. У ній брали участь не лише Десантники, але й Імперська Гвардія, а також Легіони Титанів.
Після тривалих боїв флот Хоруса прорвав оборону Імперії й досяг Землі. Розпочалася фінальна битва за Імператорський Палац, яка стала найкривавішою в історії. Вбачаючи, що поразка неминуча, Імператор ухвалив доленосне рішення: разом із двома вірними Примархами й загоном Термінаторів він вирушив на бойову баржу Хоруса, щоб завдати удару в саме серце заколоту.
На баржі відбулася титанічна битва. В ній загинув ангелокрилий Сангвіній, примарх Кривавих Янголів, що віддав своє життя, захищаючи Імператора від Хоруса. Інший примарх, Рогал Дорн з Імперських Кулаків, у героїчному поєдинку здолав двох Принців Хаосу зі свити Хоруса, вписавши своє ім'я в історію з нев'янущою славою. Доля ж самого Імператора й Хоруса склалася трагічно. Хорус загинув від руки Імператора, а його остання думка була про нестерпне усвідомлення темряви та глибини власного падіння. Водночас Імператор отримав смертельну рану, яка неминуче призвела б до його загибелі, якби не самовідданість Рогала Дорна. Він переніс тіло свого владики до напівзруйнованого палацу, де вже зібралися сім інших вірних примархів, після того, як хаотичні війська були деморалізовані й розсіяні. Вони гірко оплакували невідворотну кончину свого Господа. Лише Леман Рус, примарх Зоряних Вовків, не пролив жодної сльози.
І саме йому спала на думку ідея, яка розсіяла темряву відчаю та принесла надію. Леман Рус звернувся до своїх послідовників, Залізних Священників Зоряних Вовків, які, співпрацюючи з техножерцями Марса, створили Золотий Трон — саркофаг, у якому стазисне поле підтримувало фізичне життя Імператора. Бувши наймогутнішим псайкером, Імператор, навіть перебуваючи в стазисі, зміг духовно спілкуватися зі своїми послідовниками. Так було врятовано світло Імперіуму. З того моменту Золотий Трон на Землі став центром Імперії Людства у всіх сенсах. Імператор, ні живий ні мертвий, став джерелом сили Астрономікана — варп-маяка, який дозволяє подорожувати варпом, уникаючи демонічних пасток. Імператор своєю волею спілкується з сучасними правителями Землі — Верховними Лордами, які правлять від його імені.
Ось і все… Хоча ні, не все. Це лише минуле Імперіуму. Далеке минуле. Імперія існує понад 10 000 років, і її історія повна воєн і кровопролиття. Тисячі ворогів прагнуть зруйнувати бастіон світла й порядку в галактиці, але жодному з них це не вдалося. Щоб розповісти про сучасність Імперіуму й про його ворогів, потрібна стаття не меншого обсягу, ніж ця. Тому ви вже зрозуміли, який обсяг інформації на вас чекає у цьому світі. І, якщо вас це не злякало, — вітаємо, на вас чекають десятки й сотні годин неймовірно цікавих подій.
